Починати займатися ушу можна з 3-х років. Але все індивідуально. Зазвичай після першого-другого пробного заняття і тренеру, і батькам буде ясно: рано чи можна вже починати займатися. Буває, що дитина 3-х років готова психічно більше, ніж 6-річна дитина.

Ушу – це універсальний вид спорту, який підходить хлопчикам та дівчаткам однаково.

На початковому етапі навчання – це зазвичай 3 рази на тиждень від 1 до 1,5 години залежно від віку. Далі все залежить від віку дитини та рівня підготовки, чим довше займається дитина і вище її результати, тим більше часу можуть складати її тренування.

У період навчального року найкраще для тренувань підходить комфортний спортивний одяг: спортивні штани або лосини, залежно від переваг, командна футболка, спортивне взуття з гнучкою та м'якою підошвою.

Пошиття костюма для змагань та придбання спортивного інвентарю вирішуються індивідуально, тому що це залежить від його віку та готовності їх використання. Приблизно спортивна палиця необхідна наприкінці 1-го року навчання, а спортивний меч на 2-му році навчання.

Питання вирішується індивідуально, оскільки залежить від різних чинників. Наприклад, за рекомендацією тренера, який поставив індивідуальне завдання, чи рекомендацій лікаря, залежно від особливостей організму дитини. Тренувальна програма розрахована на те, щоб на тренуваннях дитина отримувала достатньо навантаження для свого віку та рівня підготовки.

Багатогранністю та різноманітністю напрямків: від спортивного неконтактного ушу-таолу, до таких напрямків як ушу-саньда, що є контактним ушу. Безліч напрямів для всіх, абсолютно для всіх вікових категорій, має традиційне ушу. Саме ця багатогранність допомагає підібрати ідеальне для вас рішення.

Для оптимізації побудови тренування на розвиток гнучкості тренери та спортсмени повинні уявляти механізм роботи людського суглоба. Суглоб є зчленуванням кісток, укладеним у герметичну суглобову сумку, заповнену унікальним біологічним мастилом – синовіальною рідиною. Синовіальна рідина виробляється хрящовою тканиною, що покриває поверхні суглоба та забезпечує ковзання поверхонь суглоба відносно один одного. Особливість синовіальної рідини полягає в тому, що вона, подібно до полімеру, змінює свої амортизаційні властивості в залежності від навантаження. Амплітуда руху в суглобі залежить від того, наскільки більша поверхня покрита хрящовою тканиною, і навпаки, величина поверхні, покритої хрящовою тканиною, залежить від амплітуди руху в суглобі. При гіподинамічному способі життя, відсутності руху в суглобі в різних площинах поверхня, покрита хрящовою тканиною, скорочується. Скорочується і кількість виділеної суглобом синовіальної рідини, що веде до обмеження рухливості та патологічної зміни властивостей синовіальної рідини та хрящової тканини. Тільки при щоденному інтенсивному русі в суглобі в різних площинах оптимізується розмір поверхні, що адекватно регенерує хрящову тканину, що виробляє необхідну кількість синовіальної рідини. Тому поступовість та регулярність тренувань для збільшення рухливості суглобів – основне правило тренування для розвитку гнучкості.