Ушу сьогодні - це особливе філософське вчення, і спосіб реалізації внутрішніх ресурсів людини, і засіб самозахисту, і оздоровча система вправ, і сучасна спортивна система. У всі часи ушу сприймалося як «чудове і витончене», як «потаємне мистецтво», де окрім вивчення суто технічних дій, розглядалися й питання етики, життєвої філософії, логіки, способи спілкування з людьми, принципи поведінки як в екстремальній ситуації, так і в звичайних умовах. Відомий китайський майстер ХVІІІ ст. Чан Найчжоу вважав, що ушу починається з виховання душі, а майстер Хо Юаньцзя у XXв., говорив: ”Слідуючи шляхом ушу, перш за все виховуй характер і щирість душі, очищай свідомість і пестуй чесноту, і лише потім вивчай прийоми.”

У всіх школах ушу одним із основних методів навчання є розучування формальних вправ, згрупованих у суворій послідовності, по наростанню складності елементів. Ці комплекси вправ таолу засновані на непорушних принципах ушу: чергування м'якості та жорсткості, розслаблення та напруження, концентрації, швидкості та уповільнення. Старі майстри вчать: «Людина виконує таолу – таолу робить людину». Таолу формує стан готовності тіла та духу до боротьби, регулює психічну діяльність, знімає стреси, мобілізує волю. За її виконанні поліпшується координація рухів, опрацьовується кожен м'яз, оновлюється запас енергії в організмі. Таолу - сконцентрований потік великого, невичерпного знання ушу, яке дано осягнути кожному, хто не пошкодує сил та часу.

Заняття «внутрішніми» стилями, до яких відносять Тайцзіцюань, Сіньїцюань та Багуачжан, потребує тонкого відчуття їхньої глибинної сутності. Тому навчання зазвичай розбивається на 3 етапи. Перший етап - це освоєння базових принципів позицій, другий - навчання взаємопоєднання рухів, оволодіння загальними особливостями рухів та його закономірностями. Третій етап відкриває шлях до внутрішнього розуміння цих стилів. Вчителі говорили, що це етап означає «перехід від розучування прийомів до поступового розуміння і сили».

          Не випадково трактат «Міркування про Тайцзицюань» порівнює стиль із «річкою, що широко розлилася у своїй течії». Між рухами не повинно бути жодної зупинки, один рух має походити з іншого. При цьому всі рухи носять закінчений характер і подібні хвилі, що накочується і відкочується, сповна віддає свою всесокрушащую міць. «Руху як бусинки на єдиній нитці» -каже прислів'я в «Тайцзіцюань».

Цілісність – це, мабуть, ключове слово «внутрішніх» стилів. Тут і цілісність рухів, і цілісність думки та повнота зусилля. Цілісність зусилля залежить від безперервності рухів, їхньої координації між собою, поєднання дуги та прямої, а також від правильності позицій тіла.

Сьогодні Тайцзицюань займаються мільйони людей у всьому світі, і кількість їх постійно зростає. Заняття ведуть до зміцнення фізичного та психічного здоров'я, підняття імунітету та збільшення тривалості життя. Ідеалом вчення Тайцзіцюань був і залишається гармонійний розвиток тіла, духу та розуму людини.

Автор - Леонід Борисов