В давнину ушу використовувалося для зміцнення фізичної сили, збереження здоров'я монахів і для позбавлення від сидячого образу життя. Це було питання виживання в цей час. Вже тоді ушу застосувалось і для битв з іншими людьми. Світ приховував багато небезпечного для життя, і виживання в ньому - це був захист себе і своїх рідних. Воїни створили системи рукопашного бою та системи  ефективного використання зброї: мечей, палок, списів та інше. Це було еволюційним процесом. І кожне наступне покоління, яке практикувало ці системи, вдосконалювало їх, іноді повністю змінювало для кращого задоволення своїх потреб, що змінюються.

Всі знають, що найбільше змін у суспільстві та культурі відбулося за останні 200 років. З 19-го століття світ і все в ньому змінилося з величезною швидкістю. Зміни торкнулись і ушу, яке як і інші бойові мистецтва, відражає змінене суспільство, культуру і час, де воно існує.

В середині 20-го століття в Китаї відбувся громадсько-політичний переворот. Сучасні люди країни вирішили, що настав час крокувати вперед і залишити традиційну практику в минулому. Це час було великим випробуванням для багатьох китайських традиційних елементів культури, і бойові мистецтва не стали виключенням. Багато людей покинули Китай і увезли ушу з собою. Деякі люди залишилися в Китаї і продовжували практикувати приватним способом. Такий географічний поділ також вплинув на розвиток ушу.

Через якийсь час внутрішній опір в Китаї почав спадати, і люди зрозуміли, що деякі елементи традиційної китайської культури та мистецтва можуть бути корисними. Але вони не стали звертати увагу на традиційні елементи ушу (застосування бойових прийомів), вони вирішили просувати елементи ушу, які розвивають їх культуру - естетику бойового руху. І це було початком розвитку ушу як змагального виду спорту.

Спочатку, ті хто вперше розробив спортивний варіант ушу, наполегливо працювали, щоб зберегти бойові коріння. Багатьом новим, молодим спортсменів, які вчилися в більш традиційних налаштованих майстрів, прийшлось вчитися цілим системам застосування стилів, і тільки потім вони зробили упор на естетичне виконання форми. Спортсменам ушу приходилось спочатку навчитися битись, тільки потім вони могли вивчати комплекси ушу. Але з часом ця зосередженість на застосуванні ослабла. Не тому, що застосування не мало значення. А тому, що застосування більше не було критерієм, за яким оцінювалися і нагороджувалися спортсмени у ушу.

Успіх спортсмена з ушу-таолу залежить від отриманих конкретних балів на основі конкретних критеріїв. Тепер ушу залежить від того, як високо спортсмен стрибає, чи має неймовірну швидкість, міць, артистизм, дух тощо. І ці критерії є напрямком, у якому ушу розвивається. Це є причиною того, що сучасне спортивне ушу розроблено у тому вигляді, в якому воно існує на сьогоднішній день, а також причиною, через яку багато традиційних стилів теж змінилися.